skip to Main Content

Образа публічної особи: як реагувати?

Публічні особи в України (політики, громадські діячі, спортсмени, музиканти, бізнесмени тощо) часто піддаються жорсткій оцінці, яка не завжди залишається у межах пристойності.

Правильна та вчасна правова відповідь на таку «критику» може не тільки поновити порушене право, а й змусити опонентів задуматись над підбиранням слів на майбутнє. Та будьте обережні: інколи реагування на грубість чи образу навіть зашкодить.
Для успішного захисту судом права на повагу до гідності та честі слід врахувати, за яких умов було висловлено образу, ким її було сказано та у якій формі тощо. Наведені кейси ілюструють підходи судів до оцінки обставин у неординарних справах.

«Найбільш ідіотський політик»

24.09.2019 Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд) розглянув справу журналіста Хоакима Антоніо, який охарактеризував державного секретаря з питань сільського господарства Португалії, як «найбільш ідіотського політика, якого мені довелося знати».

Національні суди Португалії вирішили, що це висловлювання виходить за межі об’єктивної критики, визнали журналіста винним у наклепі відповідно до кримінального кодексу, стягнули штраф та зобов’язали сплатити компенсацію політику.

ЄСПЛ погодився з вітчизняними судами, що слова Хоакима Антоніо є оціночними судженнями, а тому їх правдивість не підлягала доказуванню. Суд нагадав, що за журналістами закріплене право на певні перебільшення та навіть провокації.

Хоча висловлювання журналіста і є провокативним, вони явно носили загальний і суспільний інтерес. ЄСПЛ констатував відсутність особистого нападу на публічну особу, а слова необхідно тлумачити «у контексті політичної ситуації під час написання» та змісту статті.

«Письменник-фантаст Ів Гандон»

03.06.2019 Київський апеляційний суд вирішив, що мешканець м. Тетіїв не вчиняв дрібного хуліганства, а його фраза «отакі «гандони» пишуть брехню» не була образою мера міста. Аргументом до виправдання любителя французької літератури став контекст сказаного: адвокат довів, що клієнт мав на увазі порівняння творчості письменника-фантаста Іва Гандона з висловлюваннями мера.

Суд також не побачив у висловлюванні зневажливого ставлення до норм поведінки у суспільстві, оскільки оточуючі громадяни повністю підтримували мешканця м. Тетіїв і не висловлювали обурення його словами або поведінкою. Навпаки, коли мер хотів штовхнути «кривдника», стали активно захищати любителя порівнянь.

І хоча ця справа вже стала відомою в Україні, слід врахувати, що мер не звертався з позовом про захист честі та гідності.

23.04.2020 дещо інакше місцевий суд розцінив вчинок мешканця м. Кременчука, який під час одиночного пікету тримав у руках плакат з написом зеленою фарбою «ЗЕ ГАН ДОН».
Не допоміг правопорушнику ні напис на плакаті про заборону цензури в Україні («ст. 15 Конституції України»), ні пояснення про порівняння висловів Президента з творчістю письменника-фантаста. Суд визнав пікетувальника винним у вчиненні дрібного хуліганства.

Як бачимо, одне і теж слово, яке адресувалося публічним діячам, може розцінюватися судами неоднаково за різних обставин.

«Воровка»

Гарячі суперечки між політичними діячами України інколи закінчуються не тільки у національних судах.
16.12.2008 ЄСПЛ констатував, що, назвавши свого політичного опонента «воровка» Вітренко Н.М. не надавала суб’єктивну оцінку її діям, а стверджувала про причетність Тимошенко Ю.В. до кримінальної діяльності.

Такі дії є розповсюдженням недостовірної інформації та образою честі і гідності особи, оскільки громадськість найімовірніше може зрозуміти слово «воровка» у вказаному значенні.

«Корупціонер»

Здається, корупціонер – улюблене слово багатьох журналістів і громадських діячів. Публікації на тему корупції у владі швидко привертають увагу та набирають популярності.

Широке застосування цього слова сприяє появі цікавої судової практики щодо спростування інформації про вчинення корупційних правопорушень публічними особами.

Так, апеляційний суд погодився з твердженням депутата Черкаської міської ради про відсутність підстав вважати його «корупціонером». На підтвердження своєї правоти депутат надав витяг з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, згідно з яким інформація про позивача у вказаному реєстрі відсутня (справа № 712/14372/18).

У подібній ситуації Верховний Суд відмовив у задоволенні позову про захист честі та гідності через застосування поруч зі словом «корупціонер» знаку «)». Суд встановив, що «згідно загальновідомої практики користувачів мережі Інтернет, прийняття до уваги якої узгоджується з приписами статті 7 ЦК України, знак «)» означає посмішку. Застосування такого подвійного знаку означає вираження емоції, що близька до сміху». Отже, коментар відповідача був вираженням оціночних суджень щодо дій позивача, як судді.
Наявність знаку «)» у сукупності з іншими обставинами змінили характер вислову з твердження про вчинення корупційного правопорушення на оцінку дій позивача як судді (публічної особи).

Висловлювання, що виглядають як груба образа та звинувачення не завжди розцінюються судами як такі. Формування переможної стратегії вимагає оцінки всіх обставин, що можуть вплинути на сприйняття конфліктної ситуації судом. Зберігати спокій та не відповідати грубістю на грубість – не тільки моральна настанова.

Джерело: ЛІГА.Блоги