skip to Main Content

Ризики для боржника, який не встиг оскаржити судове рішення

Захист інтересів боржника від передчасного виконання рішення суду під час його апеляційного оскарження

Розгляд судом спорів за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін і проведення судового засідання набув значного поширення. У випадку задоволення позову в спрощеному провадженні для відповідача існує значний ризик стягнення боргу до фактичного отримання копії рішення суду та можливості оскарження його в апеляційному порядку. Та річ у тім, що рішення суду набирає законної сили лише після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України, ч. 1 ст. 241 ГПК України).

Процесуальний закон передбачає, що строк апеляційного оскарження рішення суду, ухваленого без повідомлення/виклику представників сторін (проведення судового засідання), обчислюється з дня складання повного судового рішення і становить: у цивільному судочинстві — 30 днів (ч. 1 ст. 354 ЦПК України), у господарському — 20 днів (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Звісно, що у 99% випадків відповідачі не отримують повний текст рішення суду в день його складання. Непоодинокі випадки, коли відповідач у силу різних причин взагалі не обізнаний з фактом розгляду спору з вимогами до нього та не в змозі отримати ухвалене не на його користь судове рішення поштою. Нерідко причиною несвоєчасного отримання копії рішення суду відповідачем є недотримання судами строків вручення (направлення) його копій, визначених ст. 272 ЦПК України, ст. 242 ГПК України, що часто зумовлено відсутністю поштових марок в судах через недофінансування тощо. У разі, коли стан справи з його участю не відслідковується відповідачем на офіційному веб-порталі судової влади України чи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР), вчасно оскаржити судовий акт з належним мотивуванням практично неможливо.

Водночас остання практика Верховного Суду свідчить, що оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не скасовує обов’язок суду видати копії судових рішень учасникам справи або надіслати їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення (постанова ВС КАС у справі №404/4551/19 від 11.08.2020 р.).

Проте у випадку формального виконання судом вимог процесуального закону про судові повідомлення наведені обставини ніяк не впливатимуть на строк набрання рішенням суду законної сили, а лише нададуть право відповідачу, який несвоєчасно отримав копію рішення суду, поновити строк на його апеляційне оскарження незалежно від причин пропуску строку в разі подання апеляційної скарги протягом 30 днів у цивільному судочинстві та 20 — у господарському судочинстві з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України, ч. 2 ст. 256 ГПК України).

Оскаржити судове рішення

З наведеного випливає, що позивач, на користь якого ухвалене рішення, формально може отримати виконавчий документ уже наступного дня після спливу строку на апеляційне оскарження, обчислюваного з дня проголошення рішення суду чи складання його повного тексту, та пред’явити його до виконання.

З огляду на ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавчого документа виконавцем (державним або приватним) виноситься постанова про відкриття виконавчого провадження. А не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна боржника виконавець може винести постанову про арешт майна (коштів) боржника (ч. 2, 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Це означатиме для боржника несення ним додаткових витрат у вигляді виконавчого збору в розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника.

Звернення до виконання судових рішень здійснюється в порядку та в строки, встановлені відповідно до вимог процесуального законодавства, Кримінально-виконавчого кодексу України з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження», а також інших нормативно-правових актів. Судові рішення звертаються до виконання після того, як набрали законної сили, чи повернення справ до суду першої інстанції після апеляційного або касаційного розгляду, крім випадків негайного їх виконання (розділ ХІХ «Звернення судових рішень до примусового виконання» Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 р. №814).

З одного боку, передчасна видача виконавчого документа після спливу строків, визначених ч. 1 ст. 354 ЦПК України та ч. 1 ст. 256 ГПК України, за відсутності факту подання апеляційної скарги може обмежувати конституційне право особи на апеляційне оскарження (ст. 129 Конституції України), яке є складовою права особи на судовий захист (ст. 55 Конституції України), а з іншого — реалізує конституційний принцип обов’язковості судового рішення (ст. 129-1 Конституції України). Однак поміж таких принципів судочинства, як змагальність та диспозитивність, слід також звертати особливу увагу на принцип пропорційності (ст. 11 ЦПК України, ст. 15 ГПК України) як один із запобіжників порушення прав і законних інтересів учасників спірних правовідносин.

У контексті цієї статті нами проаналізована судова практика, де мали місце випадки, коли суд першої інстанції передчасно видав виконавчі документи, що надалі не тільки породжувало порушення прав боржників, але й завдало певних незручностей особам, які звернулися до суду з позовом.

Звичайно, за правилами процесуального закону особа може подати апеляційну скаргу, здавши її в останній день строку до 24 години на пошту чи передати іншими засобами зв’язку (ч. 5, 6 ст. 124 ЦПК України, ч. 6, 7 ст. 116 ГПК України). Однак з огляду на поштовий обіг та приписи ч. 1 ст. 273 ЦПК України, ч. 1 ст. 241 ГПК України такий спосіб подання скарги не гарантуватиме відмову суду видати позивачеві виконавчий документ наступного дня після спливу наведених строків.

Так, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 р. у справі №920/12/18 суд встановив, що оскільки повний текст рішення суду складено 26.03.2018 р., останнім днем строку, у який рішення могло бути оскаржене в апеляційному порядку, є 16.04.2018 р. (оскільки 15.04.2018 р. припадає на вихідний день), тому подана особою на пошту 16.04.2018 р. апеляційна скарга свідчить про те, що рішення не набуло законної сили. З наведеного кейсу вбачається, що скаржнику вдалося відстояти свою позицію тільки в суді апеляційної інстанції, витративши на це майже півроку замість відведених на розгляд заяви 10 днів.

Відкриття виконавчого провадження на виконання рішення суду, яке оскаржується в апеляційному порядку, зокрема, накладення арештів на майно та кошти боржника може стати передумовою втручання у мирне володіння своїм майном особи (порушення ст. 1 протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яка не погоджується з таким рішенням суду. Безумовно, за наслідками поновлення скаржнику процесуального строку на апеляційне оскарження та прийняття апеляційної скарги до розгляду виконавче провадження в силу ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» підлягатиме зупиненню. Та його зупинка ніяким чином не впливає на чинність арешту майна та грошових коштів боржника. Списання коштів з банківських рахунків боржника може відбутися ще до прийняття апеляційним судом до розгляду апеляційної скарги, що стане наслідком завершення виконавчого провадження. У випадку, коли апеляційним судом буде задоволено апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції буде скасоване та ухвалено нове — про відмову у задоволенні позову, боржнику доведеться докладати додаткових зусиль для поновлення порушеного права, зокрема, повернення списаних коштів.

За таких умов можливий дієвий спосіб захисту інтересів боржника — звернення до суду, що видав виконавчий документ, із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню (ч. 1 ст. 432 ЦПК України, ч. 1 ст. 328 ГПК України).

Процесуальними підставами для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову або передчасну його видачу. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.03.2018 р. у справі №910/1469/13, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, законом пов’язується з певними обставинами, які мали місце на момент його видачі (пред’явлення до виконання): 1) помилковою видачею, зокрема, коли судове рішення не підлягало негайному виконанню і не набрало законної сили або пред’явлене до виконання після скасування судового рішення, на підставі якого було видано наказ; 2) повним (частковим) погашенням боргу, щодо якого видано наказ, у добровільному порядку боржником чи за нього іншою особою; 3) з інших причин.

Суд розглядає заяву в 10-денний строк з дня її надходження (ч. 3 ст. 432 ЦПК України, ч. 3 ст. 328 ГПК України). Втім, слід мати на увазі, що у випадку, коли рішення суду оскаржується, і матеріали справи направлені до суду апеляційної інстанції, суд, що видав виконавчий документ, буде позбавлений можливості розглянути подану заяву до повернення цих матеріалів. Тим не менш, суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом до розгляду заяви (ч. 3 ст. 432 ЦПК України, ч. 3 ст. 328 ГПК України) (ухвала від 20.09.2020 р. у справі №2-2799/12, ухвала від 08.07.2020 р. у справі №466/2224/19). Отже, в заяві про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, слід просити суд про зупинку виконання за таким виконавчим документом.

Вважаємо, що в такому випадку визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, жодним чином не порушить права позивача як стягувача, а буде спрямоване на виконання завдання судочинства з дотриманням балансу інтересів учасників спірних правовідносин. Разом з тим, слід констатувати, що його передчасна видача позбавляє відповідача як боржника можливості скористатися своїм правом на повне погашення боргу в добровільному порядку без несення зайвих витрат, пов’язаних з виконанням. Для уникнення наведених ризиків з метою повного використання конституційного права відповідача на судовий захист слід дотримуватися процесуальних строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Трапляється, що відповідача, який скористався своїм правом на подання заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можуть очікувати наслідки наступної неузгодженості норм процесуального закону.

Відповідно до п. 15.5 перехідних положень ЦПК України та п. 17.5 перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Це означає, що після надходження апеляційної скарги до суду першої інстанції останній направить матеріали справи до суду апеляційної інстанції. У разі надходження заяви відповідача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в т.ч. з проханням зупинити виконання за виконавчим документом до розгляду заяви, суд першої інстанції, який ухвалив рішення, буде позбавлений можливості розглянути вказану заяву за відсутності матеріалів справи (ухвала від 26.10.2020 р. у справі №910/6085/20, ухвала від 27.10.2020 р. у справі №922/3792/19). Водночас строки розгляду такої заяви є стислі — становлять 10 днів.

Відповідно до п. 17.1–17.3 перехідних положень ЦПК України та п. 19.1–19.3 перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, зокрема, передбачено, що оформлення і видача виконавчих документів здійснюються в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу; оформлення і видача судових рішень, якими вносяться зміни до виконавчих документів, у т.ч. про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,… зупинення виконання судового рішення здійснюються в паперовій формі судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. До розгляду судом заяви про виправлення помилки у виконавчому документі та/або визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд має право витребувати виконавчий документ і зупинити виконання за ним.

Разом з тим, з огляду на приписи процесуального закону щодо загального обов’язку сторони довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не зайвим буде спробувати надати суду першої інстанції, до якого була подана заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, необхідні фотокопії матеріалів справи, яка скерована до суду апеляційної інстанції. Обов’язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виник

П. 8, 9 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: застосовувати технічні засоби, у т.ч. для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші правової допомоги; фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом; посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов’язковий спосіб посвідчення копій документів.

У якості альтернативного варіанту збору необхідних доказів можна скористатися правом на отримання копій документів з матеріалів справи, передбаченим пп. 6 п. 4 ч. 2 Закону України «Про судовий збір». У такому випадку апеляційний суд виготовить необхідні фотокопії, які заявник надасть до суду першої інстанції з метою дотримання останнім процесуального строку розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, заявнику не буде зайвим подати до суду першої інстанції і роздруківки документів з Автоматизованої системи виконавчого провадження, наявних у межах конкретного виконавчого провадження. Ба більше, суд не позбавлений можливості витребувати у виконавця (приватного або державного) матеріали виконавчого провадження.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад цивільного та господарського судочинства, зазначених у ст. 2, 4 ЦПК України та ст. 24 ГПК України, щодо забезпечення права сторін на розгляд справ у суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством, та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Конструкції ст. 432 ЦПК України та ст. 328 ГПК України не містять жодного випадку, коли вирішення заяви/клопотання боржника може бути судом відкладене. Водночас зазначений у вказаних нормах 10-денний строк розгляду не підлягає зупиненню чи продовженню.

Ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» покладає на суддю обов’язок справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону, з дотриманням засад і правил судочинства. У цьому контексті доцільно зазначити практику Верховного Суду, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду від 05.11.2019 р. у справі №817/864/18, де зазначено, що «дотримання процедурних норм є юридичною вимогою, згідно з якою держава, яка керується принципом верховенства права (мірило правовладдя), повинна поважати і враховувати права особи, а також визначати процедурні межі здійснення повноважень органами влади» (п. 65 постанови).

На нашу думку, у випадку, якщо суд першої інстанції у зв’язку з відсутністю в нього матеріалів справи дійде все ж висновку про неможливість розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, протягом встановлених законом 10 днів з дня її надходження, вважатиме недостатніми для розгляду заяви подані заявником належним чином засвідчені фотокопії з матеріалів справи, направленої до суду апеляційної інстанції, та відкладе вирішення заяви по суті до вирішення справи апеляційним судом, він не просто має право, а повинен зупинити виконання за виконавчим документом згідно ч. 3 ст. 432 ЦПК України, ч. 3 ст. 328 ГПК України.

Саме таке подолання неузгодженостей норм процесуального закону, на наше переконання, відповідало б завданню судочинства та гарантувало б дотримання судом та учасниками процесу ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У даному контексті вважаємо, що суд першої інстанції має усунути передумови настання несприятливих наслідків прогалин у процесуальному законодавстві для заявника та керуватися принципом «належного врядування», який зобов`язує державні органи запровадити внутрішні процедури, що посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України»).

Джерело: Юридична газета

Автори:

Андрій Кравчук «ESQUIRES» адвокат, старший юрист.

Владислав Ямковий адвокат, к.ю.н., доцент, Донецький юридичний інститут МВС України, ДВНЗ ДУЕТ.