skip to Main Content

Сумнівний контрагент = проблеми з податками

При господарських відносинах із сумнівними компаніями Ви можете стикнутися з однією з таких проблем:

  1. Визнання операції нереальною та фіктивною. В такому разі очікуйте податкове-повідомлення рішення і переплачуйте податки.
  2. Визнання контрагента ризиковим. Тоді податкові накладні заблокують.

Спільним для вирішення цих питань є шлях оскарження – спершу адміністративне (до податкового органу або профільної комісії відповідно), після використання усіх адміністративних способів оскарження – судове.

Суди вважають, що саме податківцям треба доводити винуватість платника, а не останньому свою невинуватість. Проблема в тому, що отримують такий висновок платники податків вже у суді – стомлені тяганиною та обтяжені збитками.

Надалі ознайомимо вас з картою цього «мінного поля».Блокування ПН

Як довести реальність (оскаржити ППР)

Довести реальність оподатковуваної операції можна первинним документом.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію. Ч. 1 ст. 9 цього Закону вказує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Отже, саме первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Орієнтири щодо реальності операцій можемо знайти у листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, а також від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11:

  • наявність чинного договору сама по собі не свідчить про реальність здійснення операції;
  • документи мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарської операції;
  • сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, зміст яких спростовується доказами, не є підтвердженням реальності господарської операції.

Норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв’язку з придбанням товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) не спростована.

Відповідальність за порушення податкового законодавства у ланцюгу постачання несе і покупець, якщо буде доведено факт спільних незаконних дій. (постанова ВС від 15.08.2018 р. у справі № 826/15767/13-а)

Слід відзначити, що первинні документи для різних галузей визначаються індивідуально.

Наприклад, товарно-транспортна накладна є обов’язковим первинним документом на підтвердження реальності господарських операцій з послуг перевезення (постанова ВС від 13.11.2018 р. у справі № 822/6312/15), але за її відсутності операція визнається реальною, якщо є фактичний рух активів або зміни у зобов’язаннях платника податків (постанова ВС від 11.12.2018 р. у справі № 807/143/16) або інших документів, якщо перевезення мало місце в рамках договору поставки (постанова ВС від 20.03.2020 р. у справі № 520/399/19).

Враховуючи різноманітність сфер, у яких укладаються договори в аграрній галузі, такими профільними нюансами не варто нехтувати.

Відзначимо, що податкові органи керуються Методичними рекомендаціями з фіксування в актах перевірок результатів відпрацювання документально оформлених платниками податків нереальних господарських операцій з товарами, відповідно до яких встановлюються наступні критерії для визнання фіктивності операцій:

  • Операції з незаконно легалізованими товарами.
  • Неспівпадіння КВЕДів з проведеною операцією.
  • Підприємство не подавало податкову звітність або не сплачувало податки.
  • Податкові накладні (розрахунки коригування) не були зареєстровані в ЄРПН.
  • Платник податків або його нерухомість відсутні за місцезнаходженням.
  • Відсутні матеріально-технічні можливості для виробництва, навантаження, тимчасового зберігання відповідного обсягу товару в обмежені проміжки часу.
  • Незначна кількість працівників (від 1 до 5).
  • Відмова посадових осіб платника податків від допуску до проведення перевірки (за відсутності обґрунтованих підстав для недопуску).
  • Наявність у податковій накладній помилки в коді товару.
  • Неукладення договору в письмовій формі.
  • Відсутність первинних документів, непідтвердження їхніх даних документами податкової звітності; відсутність окремих обов’язкових реквізитів у первинних документах.
  • Почеркознавчою експертизою підтверджено факт непідписання первинного документа особою, зазначеною в його реквізитах.
  • Відсутність документів про підтвердження відповідності продукції: сертифікатів якості, походження, технічних умов тощо.
  • Відсутність у продавців товару ліцензій і дозволів на відповідну діяльність.

Звертаємо Вашу увагу, що наявність у платника податків окремих критеріїв, які визначені ДПС як підстава для висновків про нереальність господарської операції, не є свідченням про ризик для платника втратити податковий кредит і податкові витрати.

По деяким з цих критеріїв також напрацьована судова практика. Наприклад, висновок про підробку підпису не уповноважує податкові органи визнавати правочини нікчемними – таким правом наділений лише суд. (постанова ВС від 20.03.2018 р. у справі № 805/10886/13-а).

Також податкові органи зобов’язані досліджувати лише ті документи, які передбачені 77.8, 78.7 та 83 ПК України. До них не відносяться висновки спеціаліста-криміналіста з кримінального провадження та будь-які інші матеріали судових справ, окрім рішень (рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2019 р. у справі № 280/3422/19), а також акти інших податкових органів (рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 р. у справі № 813/8438/14).

Відсутність у податкової інформації щодо матеріально-виробничої бази, приміщень, працівників тощо судами пояснюється просто – платник податків може залучати їх на підставі цивільно-правових угод (аутсорсинг та аутстафінг в аспекті працівників, оренда та лізинг в аспекті матеріально-виробничої бази) (постанови ВС від 16.01.2018 р. у справах № 820/4648/13-а та № 826/1398/17, від 07.08.2018 р. у справі №808/760/16).

Отже, довести реальність – реально!

Як оскаржити ризиковість (таки зареєструвати ПН)

Відзначимо, що напочатку 2020 року введено в дію новий порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії ризиковості, внаслідок яких блокують ПН, окремо розроблені для платників ПДВ та для операцій. Принцип той самий – чим більше потраплянь у пункти, тим більша вірогідність блокування ПН. Узагальнимо їх наступним чином:

Для платників ПДВ Для операцій
·     Реєстрація за підробленими документами або на померлу особу.

·     Відсутність банківські рахунки.

·     Не подавалася податкова звітність.

·     Є інформація про ризиковість операцій.

· Відсутність товару/послуги з ПН у таблиці даних платника ПДВ як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання, зазначений у ПН,  перевищує залишок між обсягом придбання збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання товару/послуги.

· Відсутність (анулювання, зупинення) ліцензій, необхідних для таких операцій.

· Перевищення суми компенсації вартості товару/послуги.

· Складення та подання розрахунку коригування на зменшення податкових зобов’язань до ПН на неплатника ПДВ у строк понад 14 календарних днів з дня складення.

Можна вже сьогодні зробити себе в очах податкової менш ризиковим – подати таблицю даних платника податків, де зазначити види економічної діяльності відповідно до КВЕД, коди товарів згідно з УКТЗЕД та детально описати бізнес процес. У разі виникнення спірних питань податківці на основі цих відомостей певне набагато рідше прийматимуть рішення про блокування ПН.

Відмітимо, що блокування ПН через ризиковість контрагента суперечить практиці Європейського суду з прав людини. У справах «Федорченко та Лозенко проти України», «Щокін проти України» вказується про недопустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії (індивідуальна відповідальність платника податків).

У справі «Булвес АД» проти Болгарії» (заява № 3991/03) вказується, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обовязків щодо своєчасного декларування ПДВ. У справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) вказується, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанію відповідальність має бути саме у такої компанії.

Відтак, у разі відсутності ризиковості Вашої компанії зобов’язати податкову розблокувати ПН реально.

Навіть більше, відповідно до постанови ВС від 14.04.2020 р. у справі № 925/1196/18 можна стягнути збитки та упущену вигоду внаслідок неправомірного рішення заблокувати ПН.

Але варто правильно обрати суд для звернення – в адміністративному судочинстві блокування/нереєстрація ПН визнається протиправною та податкову зобов’язують вчинити дії, у господарському судочинстві – стягуються саме збитки (постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 р. у справі № 910/16215/19).

Сплатив податки – працюй спокійно.

Світ ускладнюється, що притаманно і оподаткуванню будь-якого бізнесу. Час розібратися та освоїтись ніхто не дасть, а доводити свою правоту та недобросовісність інших компаній – довготривала і виснажуюча епопея. Відтак, розуміння підходів податківців до господарської діяльності – інвестиція в успіх своєї справи.