Протягом останнього десятиліття криптоактиви трансформувалися з маргінального фінансового інструменту у повноцінний елемент глобальної економіки. Водночас в Україні, яка за інформацією Chainalysis Global Crypto Adoption Index 20251входить до топ-10 країн-лідерів за використанням криптовалюти у світі, чинне законодавство досі не забезпечує належного правового регулювання її обігу, що зумовлює правову невизначеність для учасників ринку, потенційних інвесторів та фіскальних органів.
Незважаючи на задекларований державою курс на максимальну детінізацію економіки та намагання віднайти нові джерела для наповнення державного бюджету, правове регулювання обігу й оподаткування криптоактивів фактично залишається фрагментарним, характеризується відсутністю єдиного підходу та узгодженості нормативно-правових актів у зв’язку з чим потребує системного вдосконалення.
Які правила гри пропонує законодавець?
Попри те що криптовалюти й досі не мають чітко визначеного правового статусу в Україні — зокрема через відсутність узгодженої нормативної бази щодо їх класифікації та регулювання операцій із ними — законодавець уже здійснив низку спроб сформувати підходи до визначення поняття та правового статусу віртуальних активів, а також правил їх оподаткування.
Перший крок до нормативного визначення терміну «віртуальний актив» було зроблено наприкінці 2019 року із прийняттям Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». У зазначеному законі віртуальний актив визначався як цифрове вираження вартості, яким можна торгувати у цифровому форматі або переказувати і яке може використовуватися для платіжних або інвестиційних цілей. Це стало першою спробою надати базове нормативне окреслення технологічному феномену, який стрімко набував поширення.
Наступним кроком стало ухвалення у лютому 2022 року Закону України «Про віртуальні активи», який мав на меті комплексне врегулювання суспільних відносин, пов’язаних зі створенням, випуском, обігом віртуальних активів, а також укладенням та виконанням правочинів щодо них. Закон декларував запровадження єдиних принципів функціонування ринку віртуальних активів, формування уніфікованих правил організації торгівлі та загальної інфраструктури ринку.
У зазначеному законі «віртуальний актив» вже отримав значно ширше, цивілістично орієнтоване визначення — як нематеріальне благо, що є об’єктом цивільних прав, має вартість та виражене сукупністю даних в електронній формі. Його існування та оборотоздатність забезпечуються спеціальною системою забезпечення обороту віртуальних активів. При цьому визначено, що віртуальний актив може посвідчувати майнові права, зокрема права вимоги щодо інших об’єктів цивільних прав.
Цілями прийнятого закону, за твердженням його авторів, була необхідність впорядкування нормативно‑правового регулювання ринку віртуальних активів та діяльності його учасників, визначення правового статусу віртуальних активів як об’єктів цивільних прав, унормування цивільно‑правових відносин у процесі їх використання, визначення статусу учасників ринку та користувачів, формування державної політики у сфері обігу віртуальних активів, а також забезпечення ефективного державного регулювання та контролю на відповідному ринку.
Попри нагальну та очевидну потребу в належному законодавчому врегулюванні ринку віртуальних активів, зокрема необхідність надати його учасникам можливість легально користуватися банківськими послугами, сплачувати податки з отриманих доходів і отримувати судовий захист у разі порушення їхніх прав, зазначений закон станом на дату написання цієї статті так і не набрав чинності.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про віртуальні активи», він має набути чинності з дня набрання чинності законом України про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування операцій з віртуальними активами, які мали б визначити особливості оподаткування операцій з віртуальними активами. Втім, відповідні зміни до Податкового кодексу України станом на сьогодні все ще не ухвалені, у зв’язку з чим реалізація передбачених цим Законом положень залишається відкладеною.
Водночас у вересні 2025 року Верховна Рада України прийняла за основу довгоочікуваний законопроєкт № 10225‑д «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо врегулювання обороту віртуальних активів в Україні», положення якого створюють необхідні передумови для набрання чинності Законом України «Про віртуальні активи» та, відповідно, формування прозорих правил оподаткування і обігу віртуальних активів.
По-перше, законопроєкт вже вчергове запропонував оновлене визначення поняття «віртуальний актив». Згідно з вказаним законопроєктом «віртуальний актив» визначатиметься як різновид цифрової речі, що створюється, передається та зберігається в електронному вигляді з використанням технології розподіленого реєстру або іншої подібної технології. Віртуальний актив, залежно від умов емісії, може посвідчувати майнові права, зокрема, право вимоги на інші об’єкти цивільних прав, та/або зобов’язання емітента віртуального активу.
До віртуальних активів застосовуються положення Цивільного кодексу України про рухомі речі, якщо інше не встановлено Законом, або не випливає із сутності такого віртуального активу.
Окремо законодавець наголосив, що віртуальні активи не є засобом платежу на території України та не можуть використовуватися як предмет обміну на майно, роботи чи послуги, за винятком випадків, прямо передбачених законом.
По‑друге, законопроєктом № 10225‑д передбачається внесення ряду змін до Податкового кодексу України з метою запровадження правил оподаткування доходів від віртуальних активів (криптовалют, токенів тощо).
Оподаткуванню підлягатиме позитивний фінансовий результат (прибуток), отриманий фізичною особою за підсумками звітного року. Він визначається як різниця між доходом, отриманим у вигляді коштів від продажу віртуальних активів з урахуванням курсової різниці (за наявності), та сумою документально підтверджених витрат на їх придбання або створення (перелік витрат є обмеженим).
Не підлягатиме оподаткуванню:
- дохід від операцій з обміну віртуального активу на інші віртуальні активи;
- дохід від продажу віртуальних активів, отриманий протягом року, сума якого не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати;
- вартість віртуальних активів, отриманих внаслідок їх емісії (створення) або безоплатного отримання від емітентів/в обмін на персональні дані.
Фізична особа повинна самостійно вести облік фінансового результату від операцій з віртуальними активами (окремо від інших доходів і витрат), а також подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (до 30 квітня року, що настає за звітним). Прибуток оподатковується за ставками 18 % ПДФО та 5 % військового збору.
Якщо за підсумками календарного року фінансовий результат є від’ємним, суму збитку дозволяється переносити на наступні роки до його повного погашення.
Крім того, передбачається також перехідний режим для оподаткування доходів від віртуальних активів, придбаних до набрання чинності законом: у разі їх продажу протягом 2026 року дохід фізичної особи оподатковується за пільговою ставкою 5 % ПДФО (військовий збір — 5 % — залишається обов’язковим).
Варто звернути увагу, що законопроєкт вимагає враховувати курсові різниці при визначенні фінансового результату від продажу віртуальних активів, як і для інших інвестиційних активів. За умов коливань курсу гривні це може призводити до ситуацій, коли інвестиційний прибуток виникає у гривневому еквіваленті навіть за збиткових (у валюті) операцій купівлі‑продажу.
Попри те що законопроєкт наразі прийнято лише за основу і його положення можуть бути суттєво доопрацьовані до другого читання, уже на цьому етапі можна окреслити ключові підходи, що формуватимуть майбутню модель правового регулювання та оподаткування криптоактивів в Україні.
Що каже податкова?
Станом на сьогодні криптовалюта в Україні не має чітко визначеного правового статусу: відсутня узгоджена нормативна база для її класифікації та регулювання операцій із нею. Водночас така невизначеність не перешкоджає фіскальним органам оподатковувати доходи від операцій із криптоактивами, застосовуючи загальні положення Податкового кодексу України.
Згідно з наявними роз’ясненнями податкових органів2, дохід, отриманий фізичною особою від продажу криптовалюти, включається до загального річного оподатковуваного доходу. Такий дохід кваліфікується як іноземний — якщо джерело його виплати знаходиться за межами України, або як інший дохід — якщо виплата здійснюється фізичною особою-резидентом на території України.
При цьому оподаткуванню підлягає фактично отриманий дохід — тобто вся сума коштів, одержаних платником податків у результаті операцій із криптоактивами, без урахування витрат на їх придбання.
Додатково, 17 березня 2026 року в.о. голови ДПС України Леся Карнаух під час зустрічі з правниками зазначила, що криптовалюта за своєю економічною суттю може розглядатися як актив. Відтак у випадках, коли операції з криптоактивамиформують дохід або використовуються в господарській діяльності, вони можуть виступати об’єктом оподаткування.
Зокрема, для фізичних осіб відповідні доходи підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, а в межах господарської діяльності — потенційно впливають на виникнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств або ПДВ. Водночас конкретні механізми та ставки оподаткування мають бути визначені на рівні спеціального законодавства.
У контексті аналізу практичних кейсів щодо намагань податкових органів оподаткувати операції з купівлі‑продажу віртуальних активів показовим є рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 320/32372/253.
У зазначеній справі ДПС намагалася донарахувати колишньому ФОПу майже 34 млн грн податкових зобов’язань та штрафних (фінансових) санкцій, обґрунтовуючи свою позицію тим, що платник податків здійснював активну торгівлю криптовалютою з використанням P2P‑переказів без належного документального підтвердження понесених витрат.
Із матеріалів справи вбачається, що у 2021 році на банківські рахунки ФОП надійшло понад 23 млн грн, а у 2022 році — понад 47 млн грн. Зазначені суми були відображені платником податків у податкових деклараціях як дохід, одночасно із зазначенням витрат на придбання віртуальних активів, загальний розмір яких за два роки перевищив 70 млн грн. З урахуванням таких витрат чистий фінансовий результат діяльності залишався незначним (зокрема, близько 51 тис. грн у 2022 році), з якого ФОПом були сплачені відповідні податкові зобов’язання.
Разом із тим податковий орган, посилаючись на відсутність первинних документів, що підтверджують здійснення витрат на придбання криптовалюти (договорів, накладних, актів виконаних робіт, рахунків‑фактур, розрахункових документів тощо), дійшов висновку, що весь грошовий оборот у розмірі понад 70 млн грн є чистим прибутком підприємця. Крім того, з огляду на перевищення граничного обсягу операцій у 1 млн грн, ДПС зазначила, що ФОП був зобов’язаний зареєструватися платником ПДВ, оскільки операції з віртуальними активами, на думку податкового органу, є операціями з постачання товарів та/або послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ.
Водночас суд кардинально не погодився з такою правовою позицією податкового органу, вказавши, що на сьогодні національним законодавством не визначений правовий статус віртуальних активів, відповідно і не запроваджений механізм оподаткування операцій з віртуальними активами, зокрема ПДВ.
Європейський та міжнародний досвід
Підхід Європейського Союзу до регулювання віртуальних активів уперше було закріплено в Директиві Європейського парламенту і Ради ЄС 2015/849 від 20 травня 2015 року4 відповідно до якої віртуальна валюта визначається як цифрове вираження вартості, що не випускається та не гарантується центральним банком або органом публічної влади, не обов’язково прив’язане до законодавчо встановленої валюти та не має правового статусу валюти або грошей, однак приймається фізичними або юридичними особами як засіб обміну і може передаватися, зберігатися або бути предметом торгівлі в електронній формі.
Подальший розвиток підходів ЄС до регулювання криптоактивів відбувся з прийняттям наприкінці травня 2023 року Регламенту (ЄС) 2023/1114 про ринки криптоактивів (MiCA)5, яким фактично сформовано єдине правове поле для обігу криптоактивів на території Європейського Союзу. Зазначений регламент не лише підвищив рівень захисту інвесторів і користувачів, а й установив прозорі та уніфіковані вимоги до постачальників криптопослуг.
Важливою новацією MiCA став відхід від вузького поняття «віртуальна валюта» на користь ширшого та більш гнучкого терміна «криптоактив», що відображає еволюцію цифрових економічних відносин. Відповідно до положень MiCA, криптоактиввизначається як цифрове представлення вартості або прав, яке може передаватися та зберігатися з використанням технології розподіленого реєстру або аналогічних технологій.
Якщо ж звернутися до міжнародного досвіду загалом, підходи до оподаткування операцій із криптоактивами істотно різняться залежно від юрисдикції.
Незважаючи на глобальну конвергенцію у сфері прозорості та звітності, податкові ставки та підходи до визначення податкової бази залишаються прерогативою національних урядів. Аналіз свідчить про існування кількох концептуальних моделей — від стимулюючих режимів, орієнтованих на довгострокове інвестування, до жорстких прогресивних систем оподаткування.
Зокрема, у Німеччині криптоактиви не розглядаються як класичні інвестиційні інструменти (подібно до акцій), а кваліфікуються як приватне майно (private assets) або так звані «приватні гроші»6. Ключовою особливістю є звільнення від оподаткування прибутку від їх продажу за умови володіння понад один рік (ставка — 0%)7, що формує суттєві стимули для довгострокових інвесторів.
Натомість у разі здійснення короткострокових операцій (менше одного року) прибуток оподатковується за прогресивною шкалою податку на доходи фізичних осіб (до 45%), але лише за умови перевищення річного порогу доходу від приватних продажів у розмірі 1 000 євро (поріг підвищено з 600 євро у 2024 році).
До 2023 року Португалія залишалася однією з найбільш привабливих юрисдикцій завдяки фактичній відсутності оподаткування доходів від криптоактивів для фізичних осіб. Втім, податкові реформи 2023–2024 років запровадили нову модель, значною мірою наближену до німецької.
Станом на сьогодні в Португалії прибуток від продажу криптоактивів, що перебували у власності менше 365 днів, оподатковується за фіксованою ставкою 28%. Водночас доходи від активів, утримуваних понад один рік, залишаються звільненими від оподаткування (0%), що дозволяє країні зберігати привабливість для інвесторів, орієнтованих на довгострокове зростання8.
Японія, своєю чергою, демонструє приклад однієї з найбільш фіскально обтяжливих моделей. Прибутки від операцій із криптоактивами класифікуються як «інші доходи» (miscellaneous income) та включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи. У результаті до них застосовуються прогресивні ставки національного податку (до 45%) разом із фіксованим місцевим податком на мешканців (10%), що в сукупності може становити до 55%9.
Що маємо у підсумку
Підсумовуючи вищенаведене, варто констатувати, що українське законодавство досі не забезпечує повного, системного та узгодженого регулювання обігу й оподаткування криптоактивів, попри стрімке зростання їх використання та вагому роль на глобальному ринку. Наявні законодавчі ініціативи, зокрема законопроєкт № 10225-д, хоча і формують основу для запровадження комплексного підходу до визначення правового статусу та оподаткування криптоактивів, однак їх практична реалізація досі відкладена.
За вказаних обставин, попри наявність об’єктивних передумов для подальшого розвитку національної цифрової економіки, активізації інноваційної діяльності та забезпечення додаткових надходжень до державного бюджету за рахунок оподаткування операцій з віртуальними активами, подальше зволікання з прийняттям і належною імплементацією відповідних законодавчих змін зумовлюватиме збереження стану нормативної невизначеності.
Вищеописана ситуація не лише стримуватиме розвиток національного ринку віртуальних активів, але й обмежуватиме можливості держави щодо ефективного фіскального контролю, що у свою чергу негативно впливатиме на конкурентоспроможність України у глобальному цифровому середовищі та перешкоджатиме збільшенню дохідної частини державного бюджету.
Джерело: Юридична практика