Останнім часом економіка країни стикнулась зі значними труднощами – починаючи з COVID-обмежень і закінчуючи воєнними діями. Услід за економікою страждають звичайні бізнес і люди, які втратили роботу чи не мають можливості виконати взяті на себе зобов’язання.
У таких умовах активно використовують кредитування як фінансовий інструмент для покриття нагальних потреб та збереження статус-кво чи інвестування в розвиток. Проте, на жаль, не завжди правильно оцінюють власні можливості, що спричинює безліч проблем.
За порушення зобов’язань за кредитним договором для позичальників (боржників) настає відповідальність, яка має здебільшого фінансову природу. Тобто окрім обов’язку повернути отриману суму кредиту, сплатити відсотки за кредитом та інші обов’язкові платежі, зазначені в договорі, позичальник (боржник) нестиме додаткові витрати.
Класичним видом відповідальності боржника є обов’язок повернути борг з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних, які нараховують за весь час прострочення. Варто мати на увазі, що розмір відсотків може бути й більшим, якщо про це є домовленість у кредитному договорі.
Умовами договору може бути встановлено нарахування неустойки на суму простроченої заборгованості. Крім того, не варто забувати і про безумовний обов’язок боржника відшкодувати збитки свого кредитора, якщо останній зможе їх довести.
Після останнього дня строку повернення боргу заборгованість позичальника з кожним днем лише зростає. У кінці позичальнику (боржнику) необхідно сплатити додаткові 20 – 60 % від отриманого кредиту.
Для зменшення боргового навантаження 15.03.2022 законодавці внесли зміни до Цивільного кодексу України, додавши до його Прикінцевих та перехідних положень пункт 18. Ці зміни передбачають, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування позичальник (боржник) за кредитним договором (позикою) звільняється від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплату яких передбачено відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Через місяць Національний банк України відкритим листом від 14.04.2022 р. ще раз нагадав небанківським фінансовим установам і колекторським компаніям про необхідність дотримання правил в обслуговуванні споживчих кредитів, які більшою мірою перекликаються з положеннями Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, про які зазначено вище, а саме:
– у період дії воєнного стану та в 30-денний строк після дня його припинення або скасування споживач за договором про споживчий кредит не нестиме відповідальності перед кредитодавцем у разі прострочення виконання зобов’язань за споживчим кредитом;
– забороняється в разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит збільшення процентної ставки за користування кредитом, крім випадків, коли встановлення змінюваної процентної ставки передбачено кредитним договором чи договором про споживчий кредит;
– необхідно дотримуватися законодавчо встановлених вимог щодо взаємодії зі споживачами та іншими особами під час врегулювання простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки).
Крім цього, НБУ відкритим листом рекомендував фінансовим установам пропонувати клієнтам-споживачам (фізичним особам) реструктуризацію заборгованості за споживчим кредитом або кредитні канікули.
На офіційних вебсайтах українських банків, МФО та інших фінансових установ почали з’являтися розділи з підтримкою позичальників та пропозиціями щодо врегулювання проблем із фінансовими труднощами.
За загальним правилом реструктуризаційні програми можуть складатися зі:
– збільшення терміну кредитування;
– зміни розміру обов’язкових платежів;
– відстрочення виплат тіла кредиту або кредитні канікули;
– зміни валюти кредиту;
– зменшення процентної ставки.
Способи реструктуризації різні та залежать від типу кредиту (беззаставні, заставні, валютні), суми кредиту (отриманої, поверненої, невиплаченої) та внутрішньої політики самої фінансової установи.
Позичальникам (боржникам) не варто чекати перших кроків від фінансових установ. Якщо позичальники (боржники) відчувають труднощі з поверненням коштів, то вони самі можуть звернутись до фінансової установи – стати ініціатором реструктуризації свого боргу. Розпочати варто з письмової заяви, у якій бажано обґрунтувати обставини, які стали причиною неможливості повернути кошти у строк, та запропонувати своєму кредитору власне бачення врегулювання цієї ситуації (реструктуризація заборгованості). Звернення з проханням про реструктуризацією не зобов’язує кредитора прийняти запропоновані умови. Здебільшого вирішення реструктуризаційних питань відбувається в індивідуальному порядку, адже у кожного позичальника своя унікальна історія.
Реструктуризація боргів є добровільним, позасудовим способом досягнути домовленості між кредитором і його боржником щодо нового порядку та способу погашення заборгованості, від якого виграти повинні всі сторони.
Крім позасудового способу врегулювання заборгованості існує судовий спосіб, який гарантує Кодекс України з процедур банкрутства та дає змогу реструктурувати не лише кредитні зобов’язання.
Для фізичних осіб
Боржник може звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про власну неплатоспроможність (так зване банкрутство фізичної особи), якщо:
– розмір прострочених зобов’язань становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати (станом на липень 2022 року – 195000 грн);
– боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним із кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;
– ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;
– існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Разом зі збиранням необхідних документів боржник до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зобов’язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проєкт плану реструктуризації боргів).
Проте не будь-які борги підлягають реструктуризації у процедурі банкрутства фізичної особи. Не підлягають реструктуризації:
– борги щодо сплати аліментів;
– відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи;
– сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та щодо сплати інших обов’язкових платежів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Тобто господарський суд може затвердити план реструктуризації боргів лише після повного погашення боржником зазначених вище боргів.
Головною метою судової процедури у справі про неплатоспроможність фізичної особи є відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу і порядку виконання його зобов’язань згідно з планом реструктуризації боргів.
Після завершення цієї процедури та закриття провадження у справі про неплатоспроможність суд ухвалює рішення про звільнення боржника – фізичної особи від боргів.
Для юридичних осіб
Коли бізнес стикається з фінансовими труднощами, а кредитори постійно нагадують про себе, ефективним способом залишитися на плаву є процедура банкрутства юридичної особи.
Більшість вважає, що банкрутство – це негативний процес, який призводить до поховання бізнесу. Насправді банкрутство – це реальний спосіб відновити свою платоспроможність за допомогою визначених процедур і погасити встановлені в порядку грошові вимоги кредиторів.
Банкрутство передбачає застосування низки процедур, кожна з яких має на меті максимально сприяти боржнику та не допустити його ліквідацію.
Процедура розпорядження майном, яка забезпечує нагляд і контроль за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури. Відповідальною особою під час процедури банкрутства стає арбітражний керуючий.
Іншою допоміжною для боржника процедурою з метою запобігання визнанню банкрутом та ліквідації є санація. Санацію спрямовано на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової й виробничої структури боржника.
Визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури є останнім етапом процедури банкрутства. Суд упроваджує її коли всі попередні не дали позитивного поштовху до відновлення платоспроможності боржника.
Підсумовуючи, держава розробила різні механізми (позасудові/судові), які в такий складний час дають змогу громадянам і бізнесу розібратися з боргами та зменшити боргові зобов’язання шляхом їх реструктуризації.
Джерело: ЮРИСТ&ЗАКОН