Притягнення до відповідальності колишніх Президентів України стало національною ідеєю. І якщо в одних випадках це є справою честі, то в інших — ідеєю фікс. Зазвичай, коли говорять про відповідальність глави держави, мають на увазі кримінальну. А як щодо адміністративної?
Нещодавно новини сколихнула інформація, що Президента України та кількох посадовців можуть притягнути до адміністративної відповідальності за відвідування кафе без маски. І якщо рішення щодо інших відвідувачів закладу вже прийнято (суд визнав їх винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та наклав на них адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 тисяч гривень), то з питанням щодо Президента не все так однозначно.
Річ у тім, що положення ч. 1 ст. 105 Конституції України передбачає право недоторканості Президента України на час виконання повноважень. Саме тому перед суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області постало непросте завдання та він звернувся до Голови Верховного Суду для вирішення питання про звернення до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення ч.1 ст. 105 Конституції України, в аспекті можливості притягнення Президента України до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення під час виконання повноважень.
Щоб спрогнозувати можливу позицію Конституційного Суду України (далі – КСУ), у випадку прийняття Пленумом Верховного Суду відповідного рішення, варто звернутися до подібного питання, яке досліджувалося КСУ ще у 2003 році. Так, у рішенні від 10.12.2003 у справі №1-17/2003 КСУ дійшов висновку, що положення ч. 1 ст. 105 Конституції України треба розуміти так, що Президент України на час виконання повноважень не несе кримінальної відповідальності, проти нього не може бути порушена кримінальна справа.
Проста аналогія, на кшталт: «якщо не несе кримінальної відповідальності, то і адміністративної теж», може виявитися помилковою без ґрунтовного розуміння суті інституту недоторканості.
Не варто сприймати недоторканість, як окремий привілей Президента. Інститут недоторканості – це гарантія для належного рівня правового захисту на час здійснення повноважень.
Право недоторканності Президента України треба розуміти як органічну складову його конституційного статусу, що має на меті забезпечення умов для реалізації покладених на нього повноважень (п. 3 рішення КСУ №1-17/2003 ).
Увесь процес досудового розслідування, судового розгляду справи тощо, об’єктивно перешкоджав би можливості належним чином виконувати покладені на Президента конституційні повноваження.
На перший погляд, притягнення до адміністративної відповідальності не завдає таких перешкод для діяльності Президента. Народні депутати, як колишні носії права недоторканості (хоча й відмінного), нерідко потрапляли у новини за порушення правил дорожнього руху, сплачували штрафи, судилися з поліцією.
Однак, якщо сплата штрафу не завдає особливих перешкод діяльності голови держави, то накладення адміністративного стягнення у вигляді громадських чи виправних робіт, або адміністративного арешту однозначно на певний час «зв’яже руки» Президенту.
Вважаю, що кожен випадок необхідно розглядати через призму санкції статті КУпАП: чи перешкоджає вона меті інституту недоторканості.
Коментар надано для видавництва Юридична Практика Права ua