skip to Main Content

Своя «Санта-Барбара»: як посварилися менеджмент та власник

І що буває, коли у керівництва компанії надто довірливі стосунки

Добросовісність, бездоганна ділова репутація, відсутність причетності до сірих схем, високі моральні якості. Ці характеристики повинні стояти на одному щаблі критеріїв вибору провідника вашого бізнесу поряд із професійністю, експертністю, досвідом, успішними кейсами, дипломами престижних університетів.

Зі збільшенням присутності іноземних компаній на українському ринку та масштабуванням вітчизняного бізнесу особистісні характеристики менеджменту розглядаються цілком серйозно і детально. Одних лише якостей «міцного господарника» для сучасних реалій бізнесу, очевидно, недостатньо. Усе частіше оцінюється також репутація керівників та їхнє ставлення до роботи в умовах конфлікту інтересів. Так на що ж звертати увагу власнику у стосунках із менеджментом, і як інвестору захистити свої права у суді розповів Mind старший юрист, адвокат ESQUIRES Віталій Ізвєков.

Менеджмент

Керівник в овечій шкурі

Суперпрофесійний, ерудований, з дипломом MBA та невисокими моральними принципами менеджер вашого бізнесу, який ви створювали з нуля чи в який інвестували власні ресурси,  може з легкістю перетворити ваше підприємство із потенційно успішного джерела пасивного доходу – на фігуранта офіційних розслідувань або архівний запис у державному реєстрі.

Саме тому йтиметься про один із механізмів захисту інтересів інвестора (акціонера, учасника) від ірраціональних рішень та дій його топ-менеджменту: можливість безпосереднього стягнення збитків із винних осіб.

Умови компенсації інвестору

Правовим системам розвинутих ринкових економік давно відомий механізм «похідного позову», який доволі ефективно застосовується у даному контексті. Так учасник вправі звернутись із позовом в інтересах компанії до керівника, якщо дії чи рішення останнього мали негативні наслідки для підприємства.

У випадку доведення у діях керівника управлінських помилок та зловживань, наслідком яких є втрати для компанії, керівник компенсує компанії вартість завданих збитків.

В українське законодавче поле інститут «похідного позову» увійшов лише у 2016 році із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту прав інвесторів».

За правовою конструкцією «похідного позову» доступ до даного інструменту має власник, якому належить частка в 10 і більше відсотків статутного капіталу. Позивачем у такому спорі є сама юридична особа, а відповідачем – її посадова особа.

З метою недопущення впливу директора на хід процесу, який за загальним правилом представляє інтереси компанії без довіреності, в такому провадженні директор не є представником юридичної особи та не має права доручати таке представництво іншій особі. Усі процесуальні права та обов’язки компанія здійснює за згодою того учасника, який подав в її інтересах позов.

За що відповідає менеджер?

Відповідальність  керівника може наставати за різних обставин:

  • від придбання службової Tesla,
  • самостійного нарахування собі космічних премій,
  • розрахунків корпоративною карткою в ресторанах,
  • до передачі активів у розпорядження конкурентам,
  • відмови від прав на землю або інші активи,
  • отримання позик на неринкових умовах чи будь-яких інших дій, у яких важко прогледіти економічну складову.

Що треба довести акціонеру?

Позивачу, крім самих збитків, потрібно довести і вину керівника і протиправність його дій. Якщо директор діяв добросовісно у межах своїх статутних повноважень чи засновники надали йому право вчиняти дії, які в підсумку призвели до збитків, то протиправності поведінки у нього не буде. Очевидно, що власникам бізнесу слід не ігнорувати значення статуту компанії і максимально детально встановити своєму управлінцю червоні лінії.

Чіткі алгоритми дій керівника та їхні межі повинні бути деталізовані в контракті, внутрішніх правилах та положеннях компанії. Принаймні це дещо спростить процес доказування для правника, який доволі непростий у сучасних реаліях нормативного регулювання та потребує більшої конкретизації.

Суди дедалі активніше і комплексніше оцінюють такі, на перший погляд, філософські категорії як добросовісність, розумність, професійність, дбайливість в діях керівника, які ще з часів римського права охоплювались поняттям фідуціарних обов’язків (від латин. fiducia – довіра).
Судовій практиці України відомі доволі неординарні кейси за участі власників компаній та найманих ними управлінців.

«Любитель комфортних відряджень та Hennessy»

У справі № 922/2187/16 суди розглядали спір з керівником акціонерного товариства, який витратив більше ніж 29 млн грн на власні відрядження, забезпечення власного комфорту, щось купував за готівку. І це впродовж одного року. Придбання на суму понад 8,5 млн грн не знайшли підтвердження пов’язаності із економічно-господарською діяльністю.

Суд дійшов висновку, що витрачаючи кошти компанії на далекі від виробничих потреби, директор діяв всупереч її інтересам та стягнув із директора, який не соромився за кошти підприємства купувати елітний коньяк Hennessy та оплачувати подорожі сторонніх людей, розмір збитків, що підтверджувався висновком експерта.

«Передам на зберігання та в управління майно. Задорого»

У справі № 911/2460/18 господарські суди досліджували обставини, за якими керівник ТОВ «АГРОКОМ» уклав договори зберігання та управління майном підприємства з ПП «БЕТА-КОНСАЛТИНГ», що мало наслідком створення кредиторської заборгованості.

ПП «БЕТА-КОНСАЛТИНГ» заявилася кредитором у справі про банкрутство, і щоб не допустити передчасну ліквідацію, підприємство виплатило своєму кредитору понад 780 000 грн боргу.

В решті-решт суди стягнули з директора розмір виплаченого кредитору боргу навіть не зважаючи на те, що формально ці кошти були сплачені на виконання рішення суду в справі про банкрутство. А Верховний Суд наголосив на необхідності досліджувати дотримання керівником своїх фідуціарних обов’язків перед товариством, що і стало підставою для стягнення.

«Занадто відповідальний платник податків»

Особливо цікавою є правова позиція Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 904/982/19.

Суди розглядали позов засновника сільськогосподарського підприємства до його директора, який здійснив виплату земельного податку до бюджету за власників земельних ділянок, у яких очолюване ним підприємство орендує землі на суму 1,4 млн грн.

Засновник компанії правомірно вважав такі дії керівника такими, що вчинені:

  • за відсутності навіть припущення можливості настання для підприємства будь-яких позитивних наслідків;
  • без дотримання меж нормального господарського ризику при зловживанні своїм розсудом та, одночасно, необачними та марнотратними.

Касаційний суд сплату податкових зобов’язань за інших осіб визнав помилкою директора та відніс її до протиправної поведінки, адже директор товариства у разі належного виконання своїх обов`язків, прояву ним розумної обачності мав би не припуститися такої помилки!

Хоча суди й встановили відсутність особистої зацікавленості директора у здійсненні платежів у бюджет за третіх осіб, проте зауважили, що директор як посадова особа повинен був знати про особливості сплати податкових платежів до бюджету. Саме відсутність особистої зацікавленості та наміру завдати збитків компанії стало підставою для кваліфікації Верховним Судом вини директора як необережності, що мало ключове значення у даній справі.

Сільськогосподарське підприємство з рахунків якого були сплачені податкові платежі, не здійснило жодних дій для зменшення розміру збитків. Зокрема не зверталось із вимогами до власників земельних ділянок, за яких було сплачено податок, про повернення безпідставно набутих коштів в порядку ст. 1212 ЦК України та не використало законодавчі механізми повернення з бюджету помилково сплачених коштів.

Така пасивність була кваліфікована як груба необережність потерпілого, що в сукупності з встановленою в діях директора, які завдали збитків, необережності стало підставою для зменшення розміру збитків до 10 %.

Акціонерам на замітку

Підсумовуючи, можна однозначно стверджувати, що «похідний позов» стає дедалі популярнішим інструментом боротьби із легковажним менеджментом. І суди дедалі прискіпливіше аналізують дотримання керівниками фідуціарних обов’язків.

На противазі відносно простому та зрозумілому механізму його дії стоїть креативність топ-менеджменту та доступність інструментарію. Це може як ускладнити, так і спростити доведення збитків, що, безумовно, мають бути стягнуті з тих, хто через різні причини сидить за двома столами.

Як вберегтися керівникові?

Діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно аналізувати ризики, бачити економічний інтерес своєї компанії у кожному проєкті стає вимогою часу сучасного керівника, який цінує власну репутацію та не надто бажає позбутися власних чесно зароблених активів.

Джерело: Mind.ua