Питань щодо переваг укладання шлюбного договору чи його предмету особливо не виникає. Але в роботі зіштовхнулась із різними поглядами щодо можливості укладення шлюбного договору представником сторони.
Один із вже колишнього подружжя оскаржив укладений декілька років назад шлюбний договір з мотивів підписання його не безпосередньо подружжям, а їх представниками на підставі нотаріально посвідчених довіреностей.
В процесі підготовки до судового процесу (на стороні відповідача) я почала досліджувати як бачення практикуючих нотаріусів, так і досвід інших країн, де шлюбний договір не є такою «диковинкою» як у нас.
З’ясувалось, що на практиці бажаючі укласти шлюбний договір (подружжя чи особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу) все ще можуть зіштовхнутись з відмовою нотаріусів посвідчувати такі договори, якщо вони укладатимуться через представників. Можна зустріти таке обґрунтування: шлюбний договір це правочин майнового характеру, який нерозривно пов’язаного з особою його учасника, а отже, відповідно до ч. 2 ст. 238 ЦКУ може бути укладено лише особисто. Таку позицію можна зустріти і серед науковців.
Якщо звернутись до досвіду зарубіжних країн, де шлюбні договори є поширенішими, то з’ясовуємо, що у Франції та Бельгії дозволено укладати такі договори через законних чи договірних представників за довіреністю, яка містить умови передбачуваного шлюбного договору. В Німеччині укладення шлюбного договору через представника за довіреністю можливо особою дієздатність якої обмежена зі згоди піклувальника.
В українському законодавстві заборони укладати шлюбний договір через представника немає. Однак застосування принципу «дозволено все, що не заборонено законом» навряд чи буде переконливим та достатнім аргументом для суддів чи нотаріусів.
Обґрунтувати можливість укладення шлюбного договору через представника за довіреністю можна наступним чином. Відповідно Сімейного кодексу України шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Цивільним кодексом України передбачено, що представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Оскільки шлюбним договором регулюються майнові права, а не особисті, то він може вчинятись представником.
З огляду на це, переконана, що подружжя чи майбутнє подружжя, яке хоче врегулювати майнові відносини між собою і через якісь причини не може/не хоче звертатись до нотаріуса особисто, не може позбавлятись цього права тільки з причини відсутності в законодавстві прямої вказівки.
Джерело: Ліга Блог